ТО́ЛКОМ

ТО́ЛКОМ, присл., розм. 1. Так, щоб було зрозуміло; виразно, ясно. [Грицько:] Сказано — баби!.. Цитьте! Дайте отій тітці толком розказати, що тут заводиться? (Мирний, V, 1955, 251); — Сядьте, мій любий, заспокойтеся і толком розкажіть: хто «вони», що за білети? Я нічогісінько не розумію (Добр., Очак. розмир, 1965, 53). 2. Як слід, так, щоб була користь. В такому способі життя єсть багато вигоди, але разом з тим воно якось розбиває час і мислі людини, не дає їй толком ні за яку роботу взятись (Л. Укр., V, 1956, 40). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 180.