ТИ́КА

ТИ́КА, и, ж., діал. Тичина. Чи не той то хміль хмелевий, що по тиках в’ється? (Сл. Гр.); * У порівн. Високий, як тика (Гал.-руські.. приповідки. І, 1901-1905, 189). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 110.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ТИ́КАНИЙ →← ТИК1

T: 135