ТЕРМІНУВА́ТИ1

ТЕРМІНУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, недок. i док., перех., спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь. ТЕРМІНУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок., діал., заст. Учитися певний час у ремісника. — Досі ми термінували, тепер мусимо майстрами зробитися (Фр., III, 1950, 397). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 88.