ВЕСІ́ЛЛЯЧКО
ВЕСІ́ЛЛЯЧКО, а, с. Пестл. до весі́лля 1. Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе! (Барв., Опов.., 1902, 208); Чи де бенкет, чи де обід, Або весіллячко, родини, — Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі (Гл., Вибр., 1957, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 340.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВЕСІ́ЛЬНИЙ →← ВЕСІ́ЛЛЯ