ТЕРЕМО́К

ТЕРЕМО́К, мка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до те́рем. В теремку було темно, а вікно з різнобарвними шибками було трохи одхилене (Вас., II, 1959, 60); Сніг. Сніжок. На княжий теремок (Тич., І, 1946, 105). 2. Маленький, іграшковий будиночок. Дитяча кімната.., на стіні годинник із зозулею, яка визирнула з теремка і застигла (Тют., Вир, 1964, 351). 3. діал. Вінок із штучних квітів для носіння на голові й для прикрашання образів. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 85.