ВЕРШІ́Й
ВЕРШІ́Й, я́, ч. Робітник, що укладав верх стогу, скирти. Вершія нема на оцей стіг (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 338.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВЕ́РША →← ВЕ́РЧИЧОК