ТАРА́НТУЛІВ
ТАРА́НТУЛІВ, лова, лове. Прикм. до тара́нтул; належний тарантулові. Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 39.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ТАРА́НЬКА →← ТАРА́НТУЛ