ТА́ЦЯ

ТА́ЦЯ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що підно́с 2. Кругом стін полиці, а на тих полицях срібні, золоті й кришталеві кубки, коновки, пляшки, таці і всяка посудина (П. Куліш, Вибр., 1969, 60); Вбігає Катя, за якою лакей несе тацю з ласощами й вином (Коч., III, 1956, 186); Тодоска на срібній, з позолоченими наконечниками таці вносить хліб (Стельмах, І, 1962, 81). 2. Те саме, що тарі́ль 1. Стіл був заставлений тарілками й тацями з їжею (Собко, Стадіон, 1954, 21); Сніданок обіцяв бути розкішним. Омари на порцелянових тацях, голландський сир у срібних коритчатках, паштет з гусячої печінки (Загреб., Європа 45, 1959, 297). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 44.