ТА́НО

ТА́НО, діал. Присл. до та́ний. — Небагато варта, — сказав я, премудро оглянувши скриньку [січкарню].. — Ну, я вже.. тано вам пущу (Фр., II, 1950, 40); — Та й тоді була тана худоба.. —Тано продавалося та й тано купувалося, але ліпше було (Стеф., Вибр., 1945, 60). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 34.