СУКУВА́ТКА
СУКУВА́ТКА, и, ж., заст. Борона з сукуватої ялини. Зерно, посіяне безпосередньо в попіл, змішаний з верхнім шаром грунту, загортали бороною-сукуваткою (Іст. СРСР, І, 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 832.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СУКУЛЕ́НТ →← СУКУВА́ТИЙ