СУДИ́МИЙ
СУДИ́МИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до суди́ти. О князю Володимире, прости свого нерозумного сина! Не судіть і не судимі будете! (Загреб., Диво, 1968, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 825.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СУДИ́НА →← СУДИ́МІСТЬ