СУДІВНИ́ЦТВО

СУДІВНИ́ЦТВО, а, с., рідко. Те саме, що правосу́ддя. Коли є вже хто.. надворним [надвірним] радником, тоді й до міністра судівництва недалеко (Коб., І, 1956, 68); Запрацювала машина судівництва. Прокурор Єлисаветграда дає вказівку слідчому поновити слідство (Вітч., 2, 1965, 172). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 826.