СТУПНИ́К

СТУПНИ́К, а́, ч., діал. 1. Крок. Христя задумалася. Пройшла скільки ступників мовчки (Мирний, III, 1954, 354). 2. Майстерня або фабрика, де валяють вовну, шерсть і т. ін.; валяльня, сукновальня. Він відчинив низенькі двері, вогкі і масні від випарів, і ввів своїх гостей до ступника (Тулуб, Людолови, II, 1957, 310). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 807.