СТРУНКОСТА́ННИЙ

СТРУНКОСТА́ННИЙ, а, е, поет. З струнким станом. По крутих Із камінними ребрами схилах Збігло.. Сім молоденьких дівчат. Стрункостанні, вродливі (Вирган, В розп. літа, 1959, 131); * Образно. Церкви з гострими стрункостанними вежами залишилися від давніх часів (Літ. Укр., 30.VІ 1970, 1). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 794.