СТРА́ДНИЧИЙ
СТРА́ДНИЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що стра́дницький. Через стіни, крізь піл отой лемент вліта, І страдниче лице молодиці Як у очах стоїть, наді мною вита, Й моє серце пронизують глиці (Стар., Поет. тв., 1958, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 747.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СТРА́ДНО →← СТРА́ДНИЦЯ