СТО́СИК

СТО́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стіс, стос. В кімнаті Богдана Петровича лежали в непорядку стосики книжок (Коп., Тв., 1955, 306); На столі перед економом лежить стосик паперів (Стельмах, І, 1962, 191); Рівними стосиками лежали нарубані дрова (Смолич, Ми разом.., 1950, 176). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 739.