СТАРОСТО́НЬКО
СТАРОСТО́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до ста́роста 5. Ей, коби я воли мала, воли до роботи, Мала ж би я старостоньки кожної суботи (Коломийки, 1969, 361); Вже старостоньки скрізь походжають, Ксенину ж хату вони минають (Л. Укр., І, 1951, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 663.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СТАРОСТУВА́ННЯ →← СТАРОСТИ́ХА