СТАДНИ́ЦЯ

СТАДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Стайня. Веде коня у стадницю (Сл. Гр.); — А яка була стадниця в старого гетьмана! Які коні там були позаводили! (Н.-Лев., VII, 1966, 282). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 636.