СТА́ЙНО

СТА́ЙНО, присл., рідко. Зграєю. Цвірінчали горобці, дружно, стайно метушилися окіл подвір’я в старих грушах (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 152). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 637.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

СТА́ЙНЯ →← СТА́ЙНИ́ЧИЙ

T: 102