СПОЧИВА́ЮЧИЙ

СПОЧИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до спочива́ти 1. * Образно. Всі вони [хлібороби] разом були як би одною силою, одною міццю, що йшла проти другої сили й моці, спочиваючої в землі (Кобр., Вибр., 1954, 44). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 584.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

СПОЧИ́ВОК →← СПОЧИВА́ТИСЯ

T: 128