СПОНУ́КА́Ч
СПОНУ́КА́Ч, спону́кача́, ч. Той або те, що спонукає до чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 572.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СПОНУ́КА́ЧКА →← СПОНУКА́ТИСЯ