СПОЛУЧИ́ТИСЯ
СПОЛУЧИ́ТИСЯ див. сполуча́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 569.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СПОЛУ́ЧНІСТЬ →← СПОЛУЧИ́ТИ