СПО́РОТИЙ
СПО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до споро́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 576.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СПОРО́ТИСЯ →← СПОРО́ТИ1