СОЛОПІ́ТИ
СОЛОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Дивитися на кого-, що-небудь, широко розкривши очі, перев. безтямно. Солопіє [Роман Маркевич], червоніє, вражений незвичайною музикою слів (Горд., Чужу ниву.., 1947, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 452.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СОЛО́ПИТИ →← СОЛОПІ́Й