СОЛІДА́РНО

СОЛІДА́РНО. Присл. до соліда́рний 1.— Трудовим людям у місті й селі треба єднатися, організовуватися в один фронт і боротися проти них [польських панів] відважно, солідарно й нещадно (Козл., Ю. Крук, 1957, 455); Уже тим, що він тут заступив командира роти, що до нього солідарно всміхаються бійці, старшина мав незаперечне право зватися тут командиром (Ле, Право.., 1957, 117). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 443.