СО́ЛЬНИЙ

СО́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який виконують соло. Композитор [Моцарт] написав також ряд проникливих сольних пісень на слова німецьких поетів (Мист., 1, 1956, 45); Пісня розпочиналась сольним вступом (Збан., Малин. дзвін, 1958, 230); У хлопчика голос ніжний, він співає в гурті дівчаток, мусить виконувати сольні партії (Мас., Роман.., 1970, 38); Сольний номер; Сольний концерт. 2. Який виконує соло. Сцени ці скомпоновано для сольних голосів, хору й оркестру (Іст. укр. музики, 1922, 111). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 453.