СМУТНЕ́НЬКИЙ

СМУТНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до смутни́й. Ой, їдь, мій милий, та й не спізнися. Вже твоя вечеря пилом припала, Вже твоя мила смутненька стала (Нар. лірика, 1956, 366); Тиха була дівчина, така вже тиха, що наче вона чогось смутненька (Вовчок, І, 1955, 185). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 420.