СМИРЯ́ТИСЯ

СМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СМИРИ́ТИСЯ, смирю́ся, сми́ришся, док. 1. Ставати смирним, покірним; коритися чиїй-небудь волі, впливу. [Єпископ (підходить повагом з дальшого кутка до Нартала):] Смирись, мій сину… (Л.Укр., II, 1951, 428); Кінь зробив великий стрибок.. Прикоротив [Григорій Іванович] уздечку. І кінь враз смирився і став (Смолич, V, 1959, 700); // Підкорятися чиїй-небудь владі, силі і т. ін. Тут іще чуєш предвічний той голос, і клониться дух у покорі, й смиряється бунт (Хотк., II, 1966, 408). 2. тільки недок. Пас. до смиря́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 405.