СМАГЛЯ́ВІСТЬ

СМАГЛЯ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. смагля́вий. Запашний сніп легко тулиться до білої сорочки, відтінюючи прозору смаглявість обличчя Марії (Ільч., Вибр., 1948, 32); Смаглявий був [боєць], аж чорний. Але й крізь ту смаглявість проступила на обличчі недобра смертельна блідість (Коз., Блискавка, 1962, 120). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 391.