СЛО́ВОНЬКО
СЛО́ВОНЬКО, а, с. Зменш.-пестл. до сло́во 1. — Чого ж ти, Ганночко, да так запишалася? Устоньок калинових своїх да й не одкриєш, словонька тихого да й не промовиш! (Барв., Опов.., 1902, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 373.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СЛОВОСКЛАДА́ННЯ →← СЛОВОЛИТТЯ́