СЛАБКОДУ́ХІСТЬ

СЛАБКОДУ́ХІСТЬ, хості, ж. Абстр. ім. до слабкоду́хий. Іванові Червонищенку було тільки. 25 років, коли його спіткало непоправне лихо — він втратив зір.. Іван Червонищенко не виявив слабкодухості (Літ. Укр., 10.IV 1962, 3); Все ж в останню мить переміг [Федір] у собі те бажання [відмовитися від виступу]. Йому таки шкода було після такої підготовки, після стількох переживань спасувати, щоб потім каятись та клясти себе за слабкодухість (Ткач, Арена, 1960, 124). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 342.