СЛІДКУВА́ННЯ
СЛІДКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. слідкува́ти. [Петерсон:] З учорашнього дня, міс Фансі, за вами встановлено слідкування (Галан, І, 1960, 437); Тепер він [літак] кружляв поблизу. Це нагадувало слідкування. Напасники захвилювалися (Трубл., Шхуна.., 1940, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 357.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СЛІДКУВА́ТИ →← СЛІДКО́М