СКРИВОДУ́ШИТИ

СКРИВОДУ́ШИТИ, шу, шиш. Док. до криводу́шити. Цар скриводушив перед Семеном Палієм: не дав йому гетьманщини, — клявся, та скриводушив (Укр.. казки, легенди.., 1957, 440); Поет і совість. Вона завжди на чатах, вона не дасть скриводушити в роздумуваннях над найскладнішим — над життям (Рад. Укр., 4.III 1964, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 317.