СКОСТЕНІ́ТИ

СКОСТЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що закостені́ти. Обидва панцирі [спинний і черевний] з’єднуються між собою з боків; ці з’єднання можуть у одних видів [черепах] скостеніти, а в інших залишатися м’якими на все життя (Визначник земноводних.., 1955, 82); Я ж не сплю, як вчора, Сиджу дні і ночі Над жмутком паперів, Мов би роблю діло… Мозок, що химерив, Скостенів безсило (Граб., І, 1959, 432). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 307.