СКОРО́МИНКА

СКОРО́МИНКА, и, ж. Пестл. до скоро́мина. З черцями не їсть [Левко], а сам собі готує страву, що-небудь смачніше, а то й скороминку (Коцюб., III, 1956, 144). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 301.