СКЛОПАКУ́НОК

СКЛОПАКУ́НОК, нка, ч., буд. Будівельний виріб для засклення вікон, вітрин, який складається із двох листів скла, з’єднаних так, що між ними утворюється замкнений простір, заповнений сухим повітрям. Застосування склопакунків поліпшує експлуатаційні якості віконних блоків (Рад. Укр., 21.II 1969, 4). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 285.