СКЛЕПА́РКА
СКЛЕПА́РКА, и, ж., діал. Жін. до склепа́р. — Навмисне [йде Мілько] через склепок, щоби побачитися з красною склепаркою, — зареготався пан маршалок (Март., Тв., 1954, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 280.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СКЛЕПА́ТИ →← СКЛЕПА́Р