СКАРБНИ́ЦЬКИЙ
СКАРБНИ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до скарбни́к 1, 3.
2. рідко. Признач. для скарбниці (у 1 знач.). Всі скарбницькі горниці блищали, лисніли, світились без сонця, неначе скрізь були розсипані по скарбах проміння сонця (Н.-Лев., IV, 1956, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 253.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СКАРБНИ́ЦЯ →← СКАРБНИ́К