СКАЖЕ́НІСТЬ
СКАЖЕ́НІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. скаже́ний 1, 2. Приносив [син] кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (Коб., І, 1956, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 239.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СКАЖЕНІ́ТИ →← СКАЖЕНІ́ВКА