ВАРНЯ́КАННЯ
ВАРНЯ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. варня́кати. Далі Василь терпіти не міг. Йому надопекло слухати варнякання п’яної компанії (Хижняк, Невгамовна, 1961, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 293.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВАРНЯ́КАТИ →← ВА́РНИЦЯ