СИРОВИ́ЦЯ
СИРОВИ́ЦЯ, і, ж., діал.
1. Сириця. Ой бив ти ж мене сировицею (Сл. Гр.).
2. Сироватка (у 1 знач.). [Анна:] Бідна худібка! Я їм трохи сировиці до води долила, випили по дві коновці [коновки] (Фр., IX, 1952, 99).
3. Грунтова вода, з якої виварюють сіль.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 201.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СИРОДІ́Й →← СИРОВИ́ННИЙ