СИБІРЯ́КА

СИБІРЯ́КА, и, ч. і ж., лайл. Лиходій, харцизяка, вража душа. — Я тобі цього не прощу. Я тобі виведу лінію, сибіряка проклятий! (Тют., Вир, 1964, 93); Мати було почнуть: — Уже, сибіряко, хата тобі чимсь тхне?! Уже на вулицю! (Вишня, І, 1956, 11). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 153.