СВІТЕ́ЛКА

СВІТЕ́ЛКА, и, ж. Невелика світлиця. Латин, так дома спорядивши, Кругом все в хатах оглядав, Світелки, сіни обходивши, Собі убори добирав (Котл., І, 1952, 171); Приємно тепер зайти і в світлицю, і в дівочі світелки, і в пристінок, і в пекарню, і навіть на кухню (Стельмах, І, 1962, 414). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 88.