САМОСУ́ДНИЙ

САМОСУ́ДНИЙ, а, е. Здійснюваний самосудом. Самосудна розправа. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 47.