САМОПИ́СНИЙ

САМОПИ́СНИЙ, а, е. Який автоматично робить які-небудь записи. Він [Б. С. Якобі] побудував у 1839 році новий апарат, в якому вперше на світі сигнали записувались автоматично. Це був перший самописний телеграфний апарат (Знання.., 6, 1966, 12). Самопи́сна ру́чка — ручка з уміщеним у її корпусі резервуаром для чорнила чи пасти, які автоматично надходять під час писання. Кінчивши з перев’язкою, Воронцов дістав аркуш паперу, самописну ручку і наготувався писати (Гончар, III, 1959, 131). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 42.