ВАГАНИ́

ВАГАНИ́, і́в, мн. 1. заст. Довгаста дерев’яна миска для іжі. Всю страву в вагани вливали І роздавали всім ложки (Котл., І, 1952, 91). 2. діал. Ночви. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 274.