САМОБРИ́ЙКА
САМОБРИ́ЙКА, и, ж., розм. Безпечна бритва. Він щодня голився самобрийкою (Минко, Ясні зорі, 1951, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 29.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
САМОБУ́ТНІЙ →← САМОБРА́НКА: ◊ СКАТЕРТИ́НА (СКА́ТЕРТЬ)САМОБРА́НКА