СІ́ДЛАНИЙ

СІ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сідла́ти. Світ померкнув — війни, війни… Стали сили в нас подвійні! Автомат на ремені, Коні туго сідлані… (Нех., Сонце.., 1947, 7); // у знач. прикм. Чекають гасла воїни червоні — В них слово вірне, влучний в них удар, В них шаблі гострі, сідлані в них коні (Бажан, І, 1940, 292). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 214.