РУ́ЧЕЧКА

РУ́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ру́чка 1. До меншого [брата] кинеться [Галя].. і обів’ється, наче хмелинонька, ручечками (Вовчок, І, 1955, 288). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 917.