РОМА́НТИК

РОМА́НТИК, а, ч. 1. Послідовник романтизму (у 1, 2 знач.). Жуковський.. перекладав і німецьких романтиків, і Гомера (Рильський, III, 1955, 136); Як відомо, саме романтики першими в літературі почали щедро черпати із скарбниці усної народної творчості, їм вона була завжди близькою (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 26); Жанровими особливостями балади Шевченка близькі до балад прогресивних українських романтиків (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 47). 2. Романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності. Влас був з натури романтиком, і незабаром сама пригода, героїчність ситуації та близькість коханої дівчини захопили його цілком (Дмит., Наречена, 1959, 78); Дівчата прийшли сюди — завзяті і юні романтики.. — з усіх кінців України (Цюпа, Україна.., 1960, 160). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 878.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

РОМА́НТИКА →← РОМАНТИЗУВА́ТИСЯ

T: 76